Контр-факти – думки Тайлера Коберна щодо семінару
Останній рік я багато думав про контр-факти: мисленнєві експерименти, що спонукають уявляти альтернативні шляхи розвитку подій. Ці вправи підривають наші звичні способи мислення про світ –”глибокий сон усталеної думки”, за висловом Джона Стюарта Мілля. Конструюючи альтернативні історії, ми приходимо до версій сьогодення, відмінних від наших. Хтось уявлятиме наскільки гірше все могло би бути, тоді як інші моделюватимуть справедливі реституційні політики примирення – гідні того, щоб прагнути їх у майбутньому.
Історія України, так само як історії багатьох інших країн, приваблює можливістю контр-фактичних спекуляцій. Скільки німецька держава заборгувала остарбайтерам і чи достатніми були репарації? Якою була б новітня історія, якби Україна не відмовилась від ядерного арсеналу у 1990-х? Де проходить межа між фактами та контр-фактами, коли деякі організації, що протидіють дезінформації, подібно до StopFake, мають власні політичні прихильності? Розробляючи свій вокршоп для CCI / Вибачте, номерів немає, я зробив тематичну добірку для додаткового прочитання, чітко розуміючи, що тема контр-фактів тут дуже актуальна.
Вокршоп складався з чотирьох сесій, під час яких невеликі групи збиралися, щоб розіграти різні контр-фактичні сценарії. Ігри – це динамічний засіб переробки історії. Це особливо справедливо у випадку гри, котру ми використовували, адаптованої із Мікроскопа Бена Роббінса. Мікроскоп, ця форма «фрактальної гри», що заохочує нехронологічні ходи, дозволив нам будувати світи у різних масштабах – від історичних епох та великих подій до локальних сюжетів, в яких учасники семінару імпровізують у ролі різних персонажів.
Наші ігри дуже різнилися масштабами. В одній з них ми уявляли, що Карпатська Україна, автономний регіон, проголошений у 1939 р., проіснувала до 1946 р., а не лише 24 години, як то було насправді. Хоча на ранніх етапах гра ще трималася в межах правдоподібності, з цілком реалістичною дипломатією та бойовими діями (домовленість між угорцями та карпатськими українцями, Волошин та Гітлер, що ведуть переговори на полюванні), пізніше вона набула магічно-реалістичних якостей – втручання в історію розумних грибів та мілітаризованої форелі.
Інша група винахідливо поєднала всі контр-фактичні твердження своїх учасників:
Що якби
суфражистки не вибороли виборчого права для жінок, а також
Франц Фердинанд не був убитий, а також
Варшава не була відбудована після Другої світової війни, але залишилася пам’ятником війни, а також
Хрущов залишався при владі до 1991 р., а також
Чорнобильська катастрофа не трапилася?
Вибудовуючи зв’язки між цими твердженнями, група наново уявила падіння Тунгуського метеориту 1908 року як “перший контакт” між комуністичними інопланетянами та засланими до Сибіру більшовиками. В результаті цих переговорів більшовики отримали потужне джерело відновлюваної енергії, що звільнило їх від необхідності будувати атомні електростанції, такі як Чорнобильська. Щоб контролювати революцію та подальший розвиток соціалістичної держави, прибульці поставили свого емісара у вигляді Хрущова. Окрім цього, група уявила стрімке зменшення чисельності чоловічого населення на початку ХХ століття, що могло пояснити замах на Фердинанда та передумови Другої світової війни: незгода щодо того, як перебудувати суспільство, аби заселити світ чоловіками.
Звісно, узагальнювати ці ігри важко, тому я закликаю роздивитися супровідні ілюстрації. Сподіваюся, що такий підхід до контр-фактичної історії може вас зацікавити і дозволить приємно провести кілька недільних годин із друзями, як це зробили ми. Навіть коли ці ігри заводять у магію та потойбічне, вони – добрий спосіб «прочісування» історії проти шерсті, що стимулює більш відповідальне ставлення до минулого та сьогодення.
Учасники воркшопа:
Валерія Шиллер, Жанна Озірна(частково), Катерина Тихоненко, Антон Варга, Адріана Моленда, Євген Коршунов(частково), Аттіла Гажлінскі, Ларіон Лозовий, Анастасія Костів(частково), Ліка Волкова, Томі Гажлінскі(частково), Вікторія Дорр (Зимомря), Петро Ряска